Соловйова Тетяна Миколаївна

Черкаський національний університет

 імені Богдана Хмельницького,

м. Черкаси

ФІЛОСОФСЬКІ ВИТОКИ ІДЕЇ ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕЖ

В роботі розглянута проблема психологічних меж особистості у співставленні з ідеєю межі в філософії. Проаналізовано окремі теоретичні розробки питання визначення та використання поняття «межа» в філософії та психології.

В психологічній науці не існує єдиного визначення поняття психологічних меж особистості. Разом з тим проблема границі безпосередньо або неявно виявляється в дослідженнях представників різних напрямків.

Психологічні межі особистості як психологічне утворення виникають в результаті взаємодії або встановлення паритетних відносин між прагненням зберегти спонтанність і автентичність та необхідністю соціальної адаптації             (О. В. Григор’єва, А. В. Драпака), є фізичними та психологічними маркерами, що відокремлюють область особистого контролю та приватності однієї людини від такої області іншої (С. К. Нартова-Бочавер) [3, с. 8; 5, с. 137].

В психоаналітичному розумінні особистісні межі, або межі Я, метафорично відображають власне усвідомлення унікальності та відокремленості, мають значення функції та властивості Я, беручи участь у відокремленні того, що реально існує, від вигаданого, а також того, «що належить/стосується мене» від того, що таким не (З. Фройд, В. Тауск,               П. Федерн) [2]. У зв’язку з об’єктними відносинами – це розмежування між репрезентаціями Я та об’єкта (М. Кляйн, О. Кернберг, Е. Джекобсон) [2, 7].

Філософський погляд на ідею границі формувався з часів античності – в контексті роздумів про світ, межу, середину, конечне та безконечне у бутті і – подібно до них – про природу самосвідомості [4, с. 119]. Арістотель визначав межу речі як «те перше, поза яким не можна знайти жодної його частини, та те перше, всередині якого знаходяться усі його частини; усякі обриси величини чи того, що має величину; ціль кожної речі; сутність кожної речі та суть її буття» [1]. Так пояснюється необхідність цілісності речі, з одного боку, та суцільності, з іншого, також виявляється поняття «всередині», що вказує на певне місцезнаходження та залучає категорію простору. Подібно до цього у психології межі особистості (Я) охоплюють все те, що відділяє Я від зовнішнього світу (зовнішні межі), та відокремлюють свідомі відчуття, імпульси, фантазії від несвідомих (внутрішні межі); прообраз розмежування внутрішнього та зовнішнього є межею тіла.

Вперше поняття межі поряд з інтерпретацією категорії розвитку – загалом, щодо мислення та буття – розглядав Гегель [6, с. 14]. Ідея границі в контексті активності суб’єкта, його «розбіжності в собі» яскраво виявляється в дослідженнях М. М. Бахтіна, використовується при вивченні природи трансценденції К. Ясперсом, Ж.-П. Сартром, М. Гайдеггером [6, с. 15].

В психології формування особистості в процесі розвитку розпочинається з моменту виокремлення себе із середовища, що оточує (А. Валлон), із зумовленим діяльністю переходом зовнішніх, інтеріндивідуальних відносин у внутрішні, інтраіндивідуальні властивості (Г. С. Костюк) та триває протягом усього життя (Е. Еріксон). Тема межі як спонуки поведінки розглядається в психології активної неадаптивності (В. А. Петровський, М. О. Ішкова). Відповідно до гіпотези щодо існування особливого «мотиву границі» (прагнення пережити «буття на межі»), останній у єдності із знаком утворюють «ідею межі», що містить у собі рушійний початок активності і далі – детермінанту людського існування [6].

Отже, поняття психологічних меж особистості історично має витоки в філософських ідеях межі.

Список використаних джерел

1. Аристотель. «Метафизика», V 17.
2. Габбарт Г., Лестер Э. Психоаналитические границы и их нарушения /                     Г. Габбарт, Э. Лестер ; пер. с англ. К. Немировского. – М.: Независимая фирма «Класс», 2014. – 272 с. – (Библиотека психологии и психотерапии).
3. Григор’єва О. В., Драпака А. В. Психологічні межі особистості  та метод оцінки їх сформованості / О. В. Григор’єва, А. В. Драпака // Медицинская психология. – 2007. – Т.2. – № 4. – с. 8-13.
4. Ильюшенко Н. С. Категория «граница» как конституирующий принцип индвидуального самосознания / Н. С. Ильюшенко // Философия. Политика. Культура: Материалы школы молодого философа / Под ред. д. филос. н.              С. А. Никольского. – М.: Прогресс-ТРАДИЦИЯ, 2010. – с. 118-125.
5. Нартова-Бочавер С. К. Человек суверенный: психологическое исследование субъекта в его бытии / С. К. Наротова-Бочавер. – Спб.: Питер, 2008. – 40 с.: ил. – (Серия «Учебное пособие»).
6. Петровский В. А. «Мотив границы»: знаковая природа влечения /                    В. А. Петровский // Мир психологии. – 2008. – №3. – с. 10-26.
7. Хиншелвуд Р. Д. Словарь кляйнианского психоанализа / Р. Д. Хиншелвуд ; пер. с англ. – М.: Когито-Центр, 2007. – 566 с. (Библиотека психоанализа).