Кульбіда-Остапенко Яна Григорівна

Черкаський національний університет

імені Богдана Хмельницького

м. Черкаси

ОСОБИСТІСТЬ У КРИЗОВИХ УМОВАХ ТА КРИТИЧНИХ СИТУАЦІЯХ ЖИТТЯ

В основі виникнення кризових станів особистості лежать процеси, які впливають на всі сфери її життєдіяльності. Цей вплив відбувається у  соціальній, комунікативній, професійних сферах. Наслідками такого  впливу можуть бути як конструктивні, так і деструктивні зміни у  структурі особистості. Результатом несприятливого перебігу життєвої  кризи можуть бути катастрофічні зміни у образі власного «Я», руйнації  сформованих соціальних ролей та інші негативні наслідки.

Важливу роль у виникненні життєвих криз особистості відіграють  адаптаційні процеси, порушення яких має непередбачувані наслідки для  психологічного здоров’я особистості. А підтримання певного рівня адаптації,

навпаки, сприяє пом’якшенню перебігу кризових станів. Нормальни й стан

цього рівня забезпечується за рахунок існування адаптаційного резервного  фонду, що актуалізується в екстремальних ситуаціях, якими є життєві кризи.

Порушення такої норми свідчить про соціально-психологічну дезадаптацію особистості, що має як об’єктиві так і суб’єктивні ознаки. Об’єктивно  дезадаптацію виявляється у зміні поведінки людини в соціальному  середовищі, в обмеженні здатності людини виконувати соціальні функції або в патологічні трансформації поведінки.

Життєві кризи особистості у психології  поділяються на нормальні

або прогресивні (нормативні) та анормальні, або регресивні (ненормативні). Нормальна криза –це перехід від одного вікового етапу до  іншого. Ця криза конструктивна, вона проходить у межах норми,  короткотривала і має непатологічний  характер. Основна передумова  нормативної кризи полягає в тому, що провідна діяльність особистості вже  не залишається найголовнішою, зникають сприятливі умови для  зростання й розвитку. Криза проходить зазвичай безболісно і призводить  до позитивних змін в усіх сферах діяльності. Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя

На відміну від нормальної життєвої кризи особистості, криза  анормальна або регресивна, яку ще називають ненормативною, веде до  зовсім інших психологічних наслідків. Вона не пов’язана із завершенням  певного етапу психічного розвитку або стадії життєвого шляху. Виникає  вона в складних життєвих умовах, коли особистість переживає події, які  раптово змінюють її долю. Це можуть бути події, пов’язані з родинним,  професійним, особистим життям. Часто така криза виникає внаслідок  життєвих негараздів, серії випадкових невдач, складних побутових умов,  через втрату близької людини, емоційне та психологічне перевантаження.

Прояви ненормативної кризи та їх вплив на емоційно-психологічний стан особистості можуть бути досить різними, досить важко передбачити їх перебіг. Механізми їх перебігу та інтенсивність впливу залежать від  особистісних якостей індивіда, особливо від його емоційно-вольової сфери.

Однак існують типові прояви ненормативної життєвої кризи особистості: нестабільність, неспокій; проблеми  у міжособистісному спілкуванні з колегами, рідними, близькими;суттєве погіршення взаємин у сім’ї; схильність до алкоголізму, наркоманії; схильність до фізичної само деструкції; втрата прагнення досягти успіху; розрив соціальних зв’язків; відсутність потяг у до самореалізації у професійній діяльності; втрата сенсу  життя; можливі суїцидальні тенденції.

Також треба навести класифікацію ненормативних життєвих криз:

1. Кризи становлення особистості. Вони характерні не лише для дитинства, підліткового віку та юності. Усе життя людини закономірно супроводжується чергуванням певних періодів. Кризи становлення у дорослому віці можуть супроводжуватись важливими життєвими подіями: зміною фаху, місця роботи, втечею із сім’ї, переїздом в інше місце тощо, що обов’язково передбачає зміну важливих соціальних ролей людини: професійних, сімейних, міжособистісних та інших.

2.Кризи здоров’я. Найбільш фруструючими кризовими чинниками є втрата у зв’язку зі зміною здоров’я якихось важливих життєвих і соціальних функцій, відмова від важливих життєвих планів у зв’язку з неможливістю їх втілення.

3.Термінальні кризи. Кризи, пов’язані з термінальними цінностями людини, зокрема з імовірним чи неминучим близьким кінцем її життя.

4.Кризи самореалізації.Життєва криза може настати внаслідок обставин, пов’язаних із неможливістю нормальної, звичної чи такої, що  планується, самореалізації людини: втратою роботи, значущої соціальної ролі, виходом на пенсію, банкрутством, крахом життєвих планів, усвідомленням помилковості життєвого шляху, вимушеним вигнанням.

Отже, кризовий стан, породжений проблемою, що постала перед індивідом, якої він не може уникнути і яку він не може вирішити за короткий час і звичним способом. Це стан, який виник унаслідок накопичення нерозв’язаних життєво важливих проблем, суперечностей або подій, що призвели до втрати сенсу попереднього стилю життя, поведінки й діяльності.

Список використаних джерел:

1. Албегова И. Техники адаптации к критическим ситуациям / И. Албегова // Психотехнологии в социальной работе / [Под ред. В. В. Козлова]. – Ярославль : МАПН, 1998. – С. 18-24.

2. Психосоціальна допомога в роботі з кризовою особистістю : навчальний посібник / наук. ред. та керівник проблем. групи – Л. М. Вольнова. – К. , 2012. – 275 с.

3. Сафонова Л. В. Содержание и методика психосоциальной работы : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Л. В. Сафонова. – М. : Изд. центр «Академия», 2006. – 224 с.