Шпіталь Вероніка Вікторівна

Уманський державний педагогічний

                                                                         університет імені Павла Тичини,

                                                                         м. Умань

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ ЯК ЧИННИК ДЕЗАДАПТОВАНОСТІ СТУДЕНТІВ-ПЕРШОКУРСНИКІВ

Проблема внутрішньоособистісного конфлікту в психології має особливий статус і може бути віднесена до числа тих фундаментальних проблем, які, не дивлячись на постійний інтерес до них учених, як і раніше далекі від свого вирішення. Дослідження внутрішньоособистісних конфліктів хоч і має велику історію, все ж не привели до формування єдиного погляду щодо його визначення і природи походження.

Багато вчених, як вітчизняних, так і зарубіжних, досліджували різні аспекти проблеми внутрішньоособистісних конфліктів, їхні джерела, шляхи подолання. Це такі дослідники, як О. Анцупов, Н. Герасімова, Н. Грішина, Т. Гущина, Г. Дубчак,  Г. Ложкін, Н. Пов’якель, В. Шапарь, О. Шипілов, А. Адлер, Дж. Доллард, К. Левін, В. Франкл, 3. Фрейд, К. Хорні та ін.

Слово «конфлікт» (від лат. conflictus) у перекладі буквально означає «зіткнення» [1, с. 23]. Аналіз наукової літератури дозволив виділити такі визначення внутрішньоособистісного конфлікту: це результат протиріччя між бажаннями «Воно» (Ід) та «Зверх-Я» (Супер-Его), сексуальними потягами і моральними обмеженнями, а також інстинктами смерті та руйнування (З. Фрейд); боротьба між почуттям неповноцінності і прагненням його подолати (А. Адлер); боротьба  між особистим Я і архетипом (К. Юнг); боротьба  між суперечливими «невротичними потребами» (К. Хорні); результат помилкового виховання (Б. Скінер); ситуація, обумовлена необхідністю вибору (К. Левін); протиріччя, що виникає між Я-концепцією і досвідом людини (К. Роджерс); протиріччя  між прагненням до самоактуалізації і реальним результатом (А. Маслоу); втрата особистісного сенсу життя (В. Франкл); протистояння мотивів (В. Столін); мотиваційні аспекти особистості (А. Файзулаев); незадоволення глибинних і актуально важливих мотивів (В. Мерлін); тривала боротьба мотивів, інтересів, потягів (Г. Ложкін); амбівалентні прагнення суб’єкта (В. Шапарь). Отже, стрижневим поняттям при розгляді проблеми внутрішньоосбистісних конфліктів є поняття суперечності.

Внутрішньоособистісний конфлікт грає в житті людини неоднозначну роль: він може виступати і як джерело розвитку особистості, і як причина розвитку невротичних реакцій. На думку більшості психологів, найбільш складним і критичним періодом формування особистості виступає юнацький вік. Протягом нього послідовно формується ряд складних механізмів, які знаменують перехід від зовнішніх детермінант життя і діяльності до саморегуляції і самодетермінації. Джерело й рушійні сили розвитку зміщуються всередину самої особистості [4].

На початкових етапах фахового навчання внутрішньоособистісний конфлікт невдалого професійного самовизначення може суттєво ускладнити адаптацію до ВНЗ. Майбутня професійна діяльність для більшості студентів є новою і незнайомою. Крім того перехід від навчання у школі до навчання у вищому навчальному закладі супроводжується труднощами зміною умов життя та умов навчання. Студент повинен адаптуватися до цих нових умов. Адаптаційний період у різних студентів відбувається по-різному. Наприклад І. С. Самигін зазначає, що адаптація студентів до навчального процесу закінчується в кінці 2-го на початок 3-го навчального семестру [3, с. 24]. Неадаптованість, непристосованість може з високою ймовірністю призводити до психічного неблагополуччя особистості, стану дистресу, серйозно загрожувати життєвим інтересам.

Вищий навчальний заклад пред’являє певні вимоги до студентів, особливо до студентів-першокурсників. У разі підвищення вимог, що пред’являються до адаптаційних механізмів, збільшення фрустраційної напруженості може призвести до неузгодженості в системі потреб. Особливо яскраво це виявляється в ситуації виникнення труднощів у навчанні чи в окремих моментах міжособистісного спілкування. Така ситуація призводить до внутрішньоособистісного конфлікту. Це у свою сприяє підвищенню напруженості і збільшує ризик порушення психологічної адаптації. Значення внутрішньоособистісного конфлікту на ефективність адаптаційного процесу двояке: з одного боку, в студента за наявності конфлікту з’являється можливість усунення перешкод на шляху задоволення потреб,  з іншого боку, посилення потреби в усуненні перешкод нерідко призводить до неузгодженості самих потреб. За таких обставин внутрішньоособистісний конфлікт розглядається як основна форма фруструючої ситуації, яка може призвести до дезадаптації. На думку Ф. Б. Березіна вірогідність внутрішньоособистісного конфлікту і його значення для ефективності психічної адаптації істотно пов’язані зі збалансованістю системи людина-середовище і, у свою чергу, здійснюють вплив на цю збалансованість. Можливість порушення психічної адаптації в результаті зазначеного конфлікту тим більша, чим вища значущість для індивідуума конкуруючих потреб і чим менша його здатність до побудови ієрархії потреб. У новій, невизначеній ситуації тенденція до виникнення внутрішньоособистісного конфлікту істотно зростає через те, що в цих умовах підвищується мотиваційна напруга, а характер потреб і їх ієрархія, що склалася можуть значно змінюватися [2, с. 83].

Отже, сучасні психологічні дослідження ситуації професійного дозрівання молодих людей у студентський період свідчать про підвищення соціально-рольової неоднозначності, складності соціально-психологічних завдань освоєння професії на початкових етапах фахового навчання, підкреслюють неминучу зумовленість їх вирішення факторами переживання внутрішньої конфліктності, психологічної дезорієнтації, емоційного дискомфорту.

Список використаних джерел

1. Балабанова Л.В. Конфліктологія: [Навчальний посібник] / Л.В.Балабанова, К.В.Савельєва. – К.: Видавничий дім «Професіонал», 2009. – 280 с.

2. Березин Ф. Б. Методика многостороннего исследования личности. – Ф. Б. Березин, Р. В. Мирошников. – М. : Голос, 1993. – 123 с.
3. Самыгин И. С. Проблема адаптации студентов / И. С. Самыгин. – Ростов-на-Дону : Феникс, 1998. – 256 с.
4. Шемякин О. О. Исследование внутриличностных конфликтов юношеского этапа развития / О. О. Шемякин // Электронный журнал «Психологическая наука и образование». – 2012. – №2. – www.psyedu.ru.